Перший клас і перше вересня— хвилюючий момент не тільки для малюків, але й для їх батьків.
У цьому немає нічого дивного, адже це повністю змінює світогляд дитини, особливо, якщо він до цього не був навіть у дитячому садочку. Колись початок навчання в школі був бажаним етапом дорослішання і розвитку дітей, який всі чекали з нетерпінням, а тепер, школярі, їх мами і тати, з жахом чекають кожен наступний навчальний рік.
Сьогодні школа суттєво відрізняється від тої, що була в нашому дитинстві, 10,20,30,40 років тому. Раніше вчителі навчали, допомагали і радили, розвивали дітей, а зараз вони роздають завдання і контролюють правильність їх виконання. Пам''ятаю, в дитинстві, також сварили за неакуратний почерк і вдома мені доводилося по декілька разів переписувати завдання на “чистовик”. Але це був мій почерк і завдання виконувала я, а якщо у когось помічали завдання написане “маминим” гарним почерком — вчитель соромив і викликав батьків.
Зараз маму викликають, навпаки, якщо почерк негарний, багато помилок, і взагалі, учень все зробив самостійно. Брудні зошити, помилки, неакуратні букви викликають жах у вчителів, які обов''язково мають показувати контролюючим органам тільки “чисті і гарні” зошити і не важливо, що там буде написано “маминою” рукою. Вчитель не навчає дітей, він дає завдання і контролює їх виконання.
Вся справа в нових шкільних програмах
Вони складені таким чином, що дитячий мозок просто не в змозі їх засвоїти і запам''ятати весь матеріал. Навіть з допомогою батьків, це вдається важко, адже нас, батьків, навчали по іншому. Тільки уявіть, що в першому класі деякі діти вчать англійську мову! Коли багато малят і на рідній мові не дуже вміють читати. Вони вчать букви. А логіка вчителя проста — в програмі написано, значить зобов''язані вміти, якщо дитина не зрозуміла на уроці — сама винна. В цьому випадку, шановні батьки, оплачуйте вчителю додаткові уроки або наймайте репетитора. З цим всім навантаженням дитина просто втрачає інтерес до навчання — їй важко, вона не розуміє і не встигає, мотивація взагалі відсутня. В батьків, навпаки, рівень мотивації зашкалює, і як результат, страждають взаємини “батьки-діти”.
І отримуємо : “ тато вирішує, а Василько здає”. Дитина з малечку звикає до того, що батьки несуть відповідальність за виконання її завдань. Їй не потрібно напружуватися і розвиватися, адже, вчитель “порозмовляє” з її мамою, і завтра, якщо Вона не зробить, як потрібно, Її знову “покарають”. Дитина не переживає, що не вивчить вірша, адже, є мама, яка завчить з ним разом, виконає з ним разом будь-яке завдання. Відбувається втрата самостійності. І як тільки батьки припиняють за Василько писати, вирішувати та інше — успішність різко знижується. Це переважно відбувається, коли мама виходить на роботу, коли у неї, крім уроків з''являються інші обов''язки. А дитина, яка звикла все робити разом з мамою, залишається в стороні.
Батьки таким “вихованням” не допомагають дитині, а роблять справжнісіньку “ведмежу” послугу, не даючи таким чином подорослішати.