[caption id="attachment_1439" align="alignright" width="300"]
Соробан[/caption]
Як часто ми, Дорослі, намагаючись чогось навчити дитину або допомагаючи із завданнями, акцентуємо її увагу на тому, що вона зробила не так: не так написала букву, не так порахувала приклад, неправильно тримає ручку...
Або ще гірше: у тебе жахлива поведінка, ти не вмієш поводитися, ти недолугий, горе ти моє і т.д.
І виростають з наших дітей дорослі, які роблять акценти тільки на тому, що не вдалося:
«Так, це нормально», - каже чоловік своїй дружині, - «Ось тільки потрібно ще досолити, прибрати ось це й додати приправу!»
Або так: "Ой, як добре ти зробив ремонт, тільки ось тут перероби, це заміни, тут підфарбуй, там почисть..."
Знайомо?
Ви тільки уявіть - людина старається, вкладає всі сили й душу в свою роботу, приходить показати й чекає на похвалу, а їй - тут не так і це не так. І всі думають, що цим вони допомагають зробити роботу краще. А у людини руки вже опустилися...
Так це дорослий, він може й переборе себе, почне спочатку або змінить щось - свій настрій або роботу. А малюк, який тільки вчиться щось робити: писати, малювати, рахувати, відкривати цей світ. А йому з найкращих спонукань кажуть, що це не так, це некрасиво, тут знову не правильно. Хвилин за 10 таких «похвал» дитя перестане намагатися, адже все одно погано виходить.
Нас часто запитують батьки: «Як мотивувати дитину робити домашнє завдання?»
Наша відповідь: «Хваліть за успіхи, нехай за маленькі, але такі, що при постійному використанні приносять перемогу».
Скажіть дитині: «Ти зараз вчишся, у тебе не може не бути помилок, це тренування й у тебе виходить тут і тут, а ось тут ти мене взагалі здивував і порадував.»
Пам''ятайте: На чому фокусуємо, те й росте, на що направлено увагу, те й збільшується.
У нашій Школі усного рахунку «Соробан» ми використовуємо «метод зеленої ручки», який розробила Тетяна Іваненко, коли займалася з донькою підготовкою руки до письма. Вона виділяла всі красиві й правильні літери зеленою пастою. Дитині це так сподобалося, що після кожного завдання, вона просила маму показати де красиво й правильно, приходила в захват від маминого: «А ось це ІДЕАЛЬНО!»
Працюючи з дітьми на уроках усного рахунку важливо показати, чого дитина досягла, що у неї виходить найкраще. І ми не хвалимо «на порожньому місці», будь-яку похвалу потрібно отримати. І діти стараються. Жодна дитина не йде від нас без слів:
«Сьогодні ти прекрасно рахував однозначні, пам''ятаєш, на минулому уроці твоя швидкість була 1 хв, а сьогодні 0,8».
«У мене сьогодні піднявся настрій, коли я побачила, як ти зробив домашнє завдання».
«Ти відмінно впорався з Братом 2! Я вірю в тебе! І знаю, що на наступному уроці ти покажеш мені такий же результат на Брат 4. І домашні тренування тобі в цьому допоможуть ».
Найважливіше на уроках, показати дитині, що вона працює добре і що у неї виходить.
Тренери намагаються помічати успіхи в будь-якому напрямку, ставити на цьому акцент. Адже це зовсім інший підхід - виділяти не невдачі, а те, що зроблено краще. І коли ми не акцентуємо увагу на помилках, вони проходять самі собою, адже дитина прагне зробити те, за що її похвалили - сама, зі своєї доброї волі.